Про що сюжет Frostpunk?

 

А про що сюжет Frostpunk? 

Про комунізм. Про сектантство. Два шляхи до тоталітарізму.


1) Комунізм. От щось схоже, що було на початку СРСР. Коли "усі люди рівні, але деякі — рівніші". Правлячі люди дали простим людям таку ідею. І показали пальцем на винуватців. Дали ідею того, що дехто з людей є "ворогами народу" і їх треба покарати. Дехто з незгодних помре. Останній закон гілки "Порядок" у грі Frostpunk створює публічне місце страти ворогів народу.

2) Сектантство. Тут можна створити нову віру. Сказати, що лише командир знає істину, а хто з цим не згодний, той єретик і опиняється на обочині. Дехто з них помре. Останній закон гілки "Віра" у грі Frostpunk створює публічне місце страти єретиків / ворогів народу.


Щодо лору Frostpunk, то перед подіями глобальних морозів багато людей відреклося християнства, оскільки деякими людьми події були сприйняті як "Фімбульвінтер" — зима без кінця, що у скандинавській міфології є початок кінця, початок Рагнарока. Так утворилася нова релігія у Frostpunk. Але потім гравець може підписати закон і створити ще одну нову віру. Взагалі, я вважаю, що будь-яку релігію можна викривити, коли мати користолюбство, егоїзм, гординю.


Іронічно, але головним "злодієм" цієї гри є сам гравець. Frostpunk — це про виживання суспільства. Крок за кроком можна видобувати тоталітарізм і, здавалося би, це з благими цілями. У грі є показники суспільства "Надія" і "Незадоволення". Але після підписання останнього закону показник "Надія" — більше не проблема. Але щоб суспільство не розвалилося, потрібно регулярно знаходити винуватих і влаштовувати публічні страти. Ось такий самосуд. Ось така жорстокість заради чи то виживання міста, чи то збереження власної влади, інакше показник "Незадоволення" досягне критичної точки і вся та ненависть, якою кормила влада народ обернеться проти самої влади. "Програш" у грі має два варіанти. Коли програєш, не підписуючи смертельні закони, то гравця виганяють з міста. А коли програєш, підписавши смертельні закони, то гравця ведуть на те саме публічне місце страти, яке побудував гравець.


3) Але є третій шлях. Сила людською надії. Віра в людей. Людяність. Варто потерпіти. Не відповідати на дії протидією. Не підписувати швидко усі закони, які мають вирішити усі ваші проблеми. Підписувати лише частину законів, які дійсно допоможуть. Тут важливо не те, яку гілку законів ви оберете, а важливо те, коли варто зупинитися.

Не забувати закон моралі — 

"Отже, у всьому, як бажаєте, щоб вам робили люди, так робіть і ви з ними, бо в цьому закон і пророки." 

(з книги Євангеліє від Матвія, розділ 7, вірш 12)

Це те, що я думаю про перший сценарій "Новий дім" гри Frostpunk. Взагалі, форма цього твору дуже цікава. Це немов притча про те, до чого може дійти суспільство, коли стоїть перед лицем небезпеки. І два шляхи законів — це ілюзія вибору. Насправді обидва з них ведуть в кінці-кінців до тоталітарізму. Справжній вибір в іншому. В тому, чи збережете ви людяність і надію... чи пожертвуєте нею заради якихось "вищих цілей" і "виживання"? Бо якщо зберегти людяність і надію, то самі люди добровільно будуть робити щось для блага суспільства, жертвуючи собою і так суспільство виживе завдяки цьому. Завдяки жертовній любові до ближнього.